Правильне виховання дітей в Ісламі
Всі батьки мріють бачити своїх дітей щасливими і успішними, ось тільки їх розуміння «щастя» і «успіху» не завжди збігається з реальністю. Більшість людей переконані, що щасливий той, хто має в цьому житті все, що захоче: багатство, удачу в справах і т.д. І тому вони готові працювати, не покладаючи рук, щоб забезпечити безбідне життя своїм дітям, думаючи, що це зробить їх щасливими. А в результаті їхні діти звикають до «легких грошей», і їхні серця прив'язуються до цієї дунья. Як шкода, що люди часто забувають про швидкоплинність цього життя, і що все в ній тління, а справжнє щастя тільки в Раю!
У день, коли халіфа Аль-Мансура обрали правителем, до нього прийшов один благочестивий чоловік. Халіф попросив його дати яке-небудь повчання.
І цей благочестивий чоловік запитав: «Розповісти тобі те, що я бачив своїми очима, або те, що чув від людей?» Правитель відповів: «Розкажи те, що ти бачив сам».
Тоді цей богобоязливий чоловік сказав, що означає: « О правитель віруючих, воістину, у великого праведного халіфа'Умара ібн'Абдуль-'Азіза було 11 синів, а в спадок він залишив їм всього 18 динарів. З них 5 динарів витратили на його саван, за 4 динара вирили йому могилу, а решту розділили між його синами. І в іншого правителя - hішама ібн'Абдуль-Маліка - теж було 11 синів, але частка спадщини кожного з них склала 1 мільйон динарів. І, клянусь Аллаhом, о правитель віруючих, в один і той же день я бачив, як син'Умара ібн'Абдуль-'Азіза пожертвував сотню коней для поширення Ісламу, а син hішама ходив по базару і жебракував ».
Ця історія ясно показує наслідки різного підходу до виховання: у сина благочестивої людини, який подбав про духовне багатство своїх дітей - серце чисте і не пов'язане з мирськими задоволеннями, а у сина багатія, який дбав тільки про фінансове благополуччя своїх дітей - прихильність до дунья, яка довела їх до принизливого становища.
Великий правитель'Умар ібн'Абдуль-'Азіз досяг високого ступеня богобоязливості завдяки тому, що відмовився від задоволень цієї дунья. І його дружина Фатима бинт'Абдуль-Малик підтримала його в цьому правильному вирішенні. Вони не прагнули до багатств і почестей, і, незважаючи на знатне походження, відмовилися від розкішного способу життя. Халіф'Умар покинув чудовий палац, переїхавши в простий будинок, і пожертвував весь свій статок в казну халіфату. Його дружина Фатима, наслідуючи приклад чоловіка, віддала в казну все, навіть свої прикраси. І разом вони виховали гідних синів, прищепивши своїм дітям найголовніше - богобоязливість.
'Умар ібн' Абдуль-'Азіз пішов з життя молодим. Він прожив усього 39 років. Коли він був при смерті, люди запитали у нього: «Що ж ти залишив своїм синам, о 'Умар?» він сказав, що означає: «Я залишив їм богобоязливість. Якщо вони будуть благочестивими, то не потребуватимуть, адже Аллаh Всевишній допомагає Своїм благочестивим рабам. А якщо вони не будуть благочестивими, то я не збираюся залишати їм те, що допоможе здійснювати гріхи! »
І дійсно, діти, яким батьки дали все, крім істинних знань і любові до дотримання Ісламу, у великій небезпеці.
Скільки б батьки ні залишили їм грошей, їм буде мало, якщо їх серця прив'язані до багатств і розваг цього життя. Дунья не залишить їх у спокої, а жага насолод призведе до гріхів.
Благочестиві предки говорили: «Любов до дунья - це основа всіх гріхів».
А в наш час більшість людей день і ніч працюють, турбуючись про матеріальне благополуччя своїх дітей. Вони думають, що якщо зможуть фінансово забезпечити своє потомство, то діти будуть в благополуччі після їх смерті. Але вони забувають, що життя на цьому світі не вічне, і подібно до того, як батьки залишають цей світ, прийде час йти і їх дітям. Всі багатства і почесті дадуть лише тимчасове задоволення, яке зникне без сліду. Більш того, багатства, розваги і різні задоволення відволікають людину від найголовнішого - прагнення до вічного щастя на Тому Світі. Він розслабляється, перестає прагнути до духовного розвитку і його серце черствіє з кожним днем. Така людина вже не розрізняє межі дозволеного - він жадає задоволення будь-яку ціну, навіть ціною гріхів і порушень.
Воістину, віра і богобоязливість - ось найголовніше багатство! Саме цим треба забезпечити дітей в першу чергу. А мирські багатства перетворяться в прах.
Пророк Мухаммад, мир Йому, сказав:
Це означає: «Ця дунья має у Аллаhа цінність ще менше, ніж для господарів мертвий козеня, якого вони викинули за непотрібністю».
А також він сказав:
Це означає: «Ця дунья з усіма її багатствами і спокусами не варта навіть крильця комара, а якби вона коштувала хоча б крильця комара, то Творець не дав би невіруючим і ковтка води».
Ці порівняння ясно дають зрозуміти, що всі мирські блага, разом узяті, не зрівняються з тим, що приготовленно віруючим у вічному житті. Так хіба не розумніше відмовитися від гонитви за задоволеннями цієї дунья, а прагнути заробити якомога більше винагороди для ахірат і виховувати в такому дусі своїх дітей?!
Аллаh кожному дає Різк, і кожен отримає свій Різк сповна - ні більше і ні менше. Тому не хвилюйтеся про це, а хвилюйтеся про те, чи виконали ви свої обов'язки перед Творцем чи ні!
Якщо ж ви з усіх сил працюєте, намагаючись забезпечити свою дитину всім найкращим, щоб віона не відчула навіть найменших труднощів, і чекаєте, що за це вона все життя буде вам вдячна то знайте - якщо ваша дитина не навчилась бути вдячним Творцеві, то вона не буде вдячна і вам!
Виховання дітей - це важка праця, що вимагає умінь і знань. Це не означає дати їм все, що вони забажають, і чекати, що вони це оцінять. Сліпа любов до дітей, коли батьки готові на будь-які жертви заради їх матеріального благополуччя, коли бояться змусити їх щось зробити або навіть дати зауваження, і не дозволяють нікому критикувати їх, а тільки пестять і плекають, насправді згубна для дітей. І результат такого «виховання» - їх серця жадають мирських задоволень, їх тіла лінуються виконувати Намази, їх шлунки звикли до смачної їжі, і вони не хочуть постити, їх думки зайняті пошуком насолод, а не турботою про вічне життя, їх нафс стає ненаситним, і їм вже все одно, яким чином вони отримують те, що хочуть - халяль або харам, і немає у них ні подяки, ні терпіння. А в підсумку їх спіткає гірке розчарування і покарання на Тому Світі.
А справжня любов і турбота - це подбати про щасливе майбутнє дитини у вічному житті. Це означає дати дітям правильне виховання в дусі Ісламу і направити їх на шлях духовного розвитку, навчити долати труднощі і випробування, терпіти і бути вдячними Творцеві за все, що вони мають. Тому:
- Навчіть дітей терпінню в труднощах, терпінню в дотриманні, терпінню в стримуванні себе від гріхів.
- Навчіть дітей сподіватися на Творця, а не на гроші і положення в суспільстві.
- Навчіть дітей самоконтролю, щоб в їхніх серцях завжди була боязнь Творця. Нехай вони вивчать напам'ять слова: «Аллаh мене бачить, Аллаh мене чує, Аллаh знає про всі мої справи, Аллаh Всемогутній», і тоді вони не наблизяться до забороненого.
- Навчіть дітей стійко переносити будь-які випробування, вихваляючи Творця.
- Навчіть їх бути задоволеними тим, що вони мають - це і є справжнє багатство
Любов до знань, дотримання, щирість, невибагливість, доброзичливість, слухняність - ось справжні цінності! Досягти цього не вийде без старань і поневірянь. Необхідно докласти зусиль і подолати свій нафс, який жадає задоволень цього тимчасового життя. І батьки можуть допомогти в цьому своїм дітям. Адже багато звички і прихильності дитини з'являються в перші роки життя, і в цей період батькам важливо навчити свою дитину справлятися з труднощами і протистояти своїм бажанням, а не потурати їхнім примхам, розвиваючи в них любов до дунья.
У наш час часто буває, що діти навіть під час похорону батьків не заходять в мечеть, не кажучи вже про те, щоб отримувати релігійні знання, виконувати обов'язки і жити праведним життям. А замість того, щоб читати ду'а або Кур`ан своїм померлим батькам, вони ділять спадщину, і вже нікого не здивуєш тим, що рідні брати і сестри ходять по судах, борючись за час, що залишився від батькывського майна. І це - багато в чому результат виховання батьків, які привчили дітей до грошей замість знань, і отримали від них любов до дунья замість любові до ахірат.
Посланник Аллаhа, мир Йому, сказав [1]
إِذَا مَاتَ ابْنُ ءَادَمَ انْقَطَعَ عَمَلُهُ إِلاَّ مِنْ ثَلاَثٍ: صَدَقَةٌ جَارِيَةٌ وَعِلْمٌ يُنْتَفَعُ بِهِ وَوَلَدٌ صَالِحٌ يَدْعُو لَهُ «رَوَاهُ مُسْلِم»
Це означає: «Після смерті віруючого закінчуються всі його справи, крім трьох: садака-Джарія [2], корисні знання, які він передав, благочестива дитина, яка читає йому Ду'а».
[1] цей хадис передав імам Муслім;
[2] садака-Джарія - це така милостиня, винагорода за яку продовжує записуватися людині і за життя і після смерті.
